Микола Томенко нагадав, як радянська влада знищила "царство білого мармуру": "Присвячується тим, хто сумує за радянським минулим".

«На Аскольдовій могилі

Український колір…»

Сьогодні Україна вшановує День пам'яті Героїв Крут.

Серед історико-меморіальних місць, пов'язаних з цією важливою датою, є й Аскольдова могила, про що йдеться в знаменитому вірші Павла Тичини «Пам'яті тридцяти».

Чому українських патріотів похоронили саме тут?

Історики стверджують, що на Дніпрових схилах Аскольдової могили в 1786 році було відкрито кладовище на честь відомих киян.

Тут знайшли вічний спочинок відомі громадські та культурні діячі, меценати Василь Тарновський-старший і Василь Тарновський-молодший, письменник Андрій Подолинський та його син, вчений і громадський діяч Сергій Подолинський, лікар Франц Меринг, акторська дружина Миколи Соловцова і Марії Глебової, підприємець і меценат Симиренко, голова Біржового комітету Києва, меценат Микола Хряков, знаменитий архітектор Георгій Шлейфер, автор «мертвої петлі» військовий льотчик Петро Нестеров…

Постепенно Аскольдова могила перетворилася на одне з найкрасивіших місць Києва, яке місцеві мешканці називали «царством білого мармуру» і з якого відкривався вид на Дніпро. Некрополь складався не лише з пам'ятників, а й з родинних усипальниць найвищого художнього рівня. Так, фамільний мавзолей Василя Тарновського-молодшого з родиною був обнесений залізною огорожею, в яку були вмонтовані зображення ліри, а на дверцятах – гербовий щит. Біля чотирьох плит з білого мармуру, у головах яких був родинний склеп, височів хрест з рослинним орнаментом, виготовлений також з білого мармуру.

Всього на Аскольдовому кладовищі було поховано близько 2 тисяч відомих і видатних осіб.

Саме тут Центральна Рада УНР вирішила поховати Героїв Крут 10 березня 1918 року.

«Вчора відбулися похорони студентів і гімназистів, рицарськи поклавших свої буйні голови, захищаючи Україну від нападу північних варварів.

…У будинку Ц. Ради процесію зустріло уряд: члени Ради на чолі з проф. Грушевським і міністрами на чолі з В. Голубовичем…Далі похід рушив вулицями Фундуклеївською, Хрещатиком, Олександрівською на Аскольдову могилу».

31 травня 1919 року радянська влада вирішила закрити кладовище. Але найстрашніше сталося в 1934 році – голови більшовицької України вирішили перетворити знаменитий некрополь на міський парк «Аскольдова могила». Тому варварськи були зруйновані численні усипальниці та надгробки, які були утилізовані, а частина статуй передана студентам Художнього інституту як натура. Залишилися лише поодинокі поховання, які перенесли на інші кладовища: Василя Тарновського на Звиренецьке, Петра Нестерова на Лук'янівське, дружини акторів Миколи Соловцова і Марії Глебової на Байкове кладовище…

Миколаївську церкву, що була поруч, в 1936 році перетворили на ресторан, а в 1938 – перебудували на парковий павільйон.

Востаннє Аскольдова могила використовувалася як кладовище під час нацистської окупації Києва. Тут організували кладовище німецьких офіцерів і солдатів, яких ховали рядами під однаковими дерев'яними хрестами. Ці поховання були знищені після звільнення Києва. Замість цього була влаштована невелика алея могил військових радянської армії, які відзначилися під час оборони та звільнення міста. Пізніше їх перенесли в парк Вічної Слави.

Сьогодні Аскольдова Могила стає знаковим історико-меморіальним місцем української столиці. Окрім Меморіалу Героям Крут, тут встановлено пам'ятний знак з нагоди 200-річчя Тараса Шевченка, який колись зобразив Аскольдову могилу, встановлено пам'ятник князю Аскольду в храмі Святого Миколая.

(Роботи авторства відомих скульпторів Олеся Сидорука і Бориса Крилова).

Пам'ятаємо нашу історію!

Шануємо наших героїв!

Не забуваємо й про ворогів!