Микола Томенко розповів про українське село під час війни: "На два фронти".

Невеселі роздуми про долю українського села в день працівників сільського господарства та під час чергових бомбардувань Києва російською ордою.

Сьогодні, за традицією, хотілося б написати добрі та щирі побажання нашим аграріям, сільським вчителям і бібліотекарям, працьовитим пенсіонерам… усім тим, хто не дає знищити УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО.

Сказати вголос тим владикам, які крок за кроком ведуть політику ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ сільської місцевості, що зараз, незважаючи ні на що,

наше село воює, вирощує та оберігає національні традиції та цінності.

Сражається, адже левова частка героїв-захисників України саме з сіл і містечок. І тут знову на думку приходять сумні та пророчі слова Олександра ДОВЖЕНКА, написані під час Другої світової війни:

«Прокурорів у нас вистачить на всіх, не вистачить УЧИТЕЛІВ, тому що загинуть в армії, не вистачить ТЕХНІКІВ, ТРАКТОРИСТІВ, ІНЖЕНЕРІВ, АГРОНОМІВ. Вони також поляжуть у війні, а прокурорів і слідчих вистачить. Всі цілі й здорові, як ведмеді (а в наш час ще й зі статусом інвалідів і з елітними достроковими пенсіями), і досвідчені в своїй холодній професії».

КОРМИТ, адже основні експортні позиції нашої Держави під час війни пов’язані саме з аграрним бізнесом. А африканські та азійські країни щодня вимагають і просять забезпечити зернову межу, щоб українське зерно дійшло до людей усього світу і не допустило голоду.

ОХОРОНЯЄ національні традиції та звичаї, адже ще нещодавно так званий сільський український мова, нині стає дійсно ДЕРЖАВНИМ і МОДНИМ. А наша культура та народні звичаї, неймовірним чином збережені в селах і містечках, дивують сучасний космополітичний світ.

Проте було б несправедливо говорити про війну проти російської орди вбивць, варварів та мародерів, не згадавши і про ДРУГИЙ ФРОНТ, який відкрили проти українських сіл і містечок владні перевертні та лакузи.

Адже тільки у нас в період кривавої війни можна придбати до 10 тисяч га землі сільськогосподарського призначення.

Адже тільки у нас під час кривавої війни освітні ліквідатори задумали повністю знищити освіту в селах і містечках.

Нагадую, що місцеві чиновники, які не забувають справно нараховувати собі майже стотисячні зарплати та премії, вже почали виконувати урядове постановлення про припинення фінансування шкіл з кількістю учнів менше 45 дітей, яке вступає в силу з 1 вересня 2025 року. Наприклад, місцева влада Тетіїва на Київщині вже закрила 8 шкіл, включаючи ті, де було 50 учнів. Хіба це злочин, що діти і батьки прагнуть, хоча б у початковій школі, навчатися там, де вони живуть?!

А чергова ідея від ліквідаторів освіти про введення так званої профільної освіти в старших класах і намір відкривати такі ліцеї лише за наявності не менше 50, а то й 100 учнів на одній паралелі, призведе до того, що в абсолютній більшості громад шкіл з повною освітою не залишиться взагалі. І плевали реформатори освіти з незаконним подвійним громадянством на вимоги 53 статті Конституції про ОБОВ'ЯЗКОВЕ, доступне та безкоштовне повне загальне середнє освіту. Тим часом, наші добрі європейські сусіди готові брати наших випускників шкіл не лише на навчання без ВНО та НМТ, але й на «престижні» роботи по збору полуниці. Це можна побачити за рекламою в Києві.

Але сьогодні все ж таки СВЯТО, хоч і зі сльозами на очах.

Тому ще раз вітаємо всіх причетних і нагадуємо ліквідаторам УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА слова нашого народного поета Василя СІМОНЕНКА:

«…Мій народ є! Мій народ завжди буде!

Ніхто не перечеркне мій народ!

Зникнуть всі перевертні та приблуди

І орди завойовників-забродів!

Ви, байстрюки палачів осатанілих,

Не забувайте, потвори, ніде:

Мій народ є! У його вільних жилах

Козацька кров кипить і гуде!”

ПЕРЕМОЖЕМО на цих ДВУХ ФРОНТАХ війни за свободу та незалежність УКРАЇНИ🤝💙💛

П.С. На фото:

мої щасливі і сумні миті сільського життя України.