Глен Грант: Нам потрібно змінити структуру управління ЗСУ, якщо ми хочемо реформувати ЗСУ і перемогти

Я давно не писав серйозно про війну. Моя остання велика стаття про зміни в політиці щодо сил оборони була оприлюднена 18 місяців тому.

Мене багато разів просили оновити її, від військових до бізнесменів, але, якщо щиро, мало що змінилося.

Проблема полягає в тому, що фундаментальні недоліки ЗСУ не виправляються. Однією з ключових причин цього є те, що верхні рівні системи не працюють належним чином. Значною мірою це пов’язано з поганою кадровою політикою, але переважна більшість проблем є структурними. Робочі місця та завдання не відповідають вимогам. Сама система не створена для того, щоб бути ефективною, і поки це не зміниться, неефективність продовжуватиме завдавати серйозної шкоди військовим зусиллям. Спробую пояснити.

Найвищою військовою посадою в Збройних силах є начальник Генерального штабу, або в Україні — Верховний Головнокомандувач. Його завдання полягає в тому, щоб переконатися, що вся система функціонує належним чином і виконує політичні директиви Президента. Я не буду зараз описувати всі завдання Головнокомандувача, оскільки вони вже були оприлюднені на Цензор.НЕТ у червні 2020 року (зверніть увагу на дату).

Основна проблема на даний момент полягає в тому, що головнокомандувачі, як минулі, так і теперішні, занадто багато уваги приділяли оперативним питанням ведення війни і недостатньо — стратегічному імперативу розробки системи, яка дозволить виграти війну. Ми все ще воюємо з радянською структурою і радянськими людьми. Дивно, що Президент, людина з шоу-бізнесу, не розуміє різниці між ролями режисера і продюсера, і що обраний ним на посаду Головнокомандувача генерал Сирський міцно закріпив за собою роль режисера, в той час як місце продюсера залишилося порожнім і незайнятим. Це не критика генерала, він робить те, що вміє і робить найкраще — воює. Але поки він повністю зайнятий цим, дисфункції системи тривають і навіть зростають. Що ви маєте на увазі під цим, запитаєте ви?

Ну, роль головнокомандувача полягає в управлінні загальною стратегією війни і створенні системи для перемоги завтрашнього дня. Почитайте про генерала Алана Брука, який підтримував Черчилля у Другій світовій війні. https://en.wikipedia.org/wiki/Alan_Brooke,_1st_Viscount_Alanbrooke

Головнокомандувач — це робота на повний робочий день, і саме тому в більшості країн для управління бойовими діями існує окрема посада начальника оперативного відділу. Ви не можете виконувати обидві роботи одночасно. Активність і географія обмежують вільний час бойових командирів, і у них залишається мало енергії для інших завдань. Що потрібно змінити в системі, щоб перемогти? Список величезний, і це лише деякі з них: створення стратегії війни, політичні відносини ЗСУ з урядом і міністерствами, робота з Верховною Радою для зміни життєво важливих законів, налагодження тісних зв’язків з волонтерськими неурядовими організаціями та союзниками. Нам потрібно налагодити мобілізацію, командну структуру дивізійного рівня, систему підготовки офіцерів і сержантів, кадрові процеси — особливо відбір комбригів і комбатів, а також права військовослужбовців і військовослужбовиць. Нам потрібні доктрина сучасного бою з використанням безпілотників і роботів, належна чесна публічна комунікація — особливо щодо втрат і зниклих безвісти, нагород і медалей, логістика, особливо продовольства та особистого спорядження, структури та оснащення підрозділів — ми все ще повністю розбиті в тому, що стосується м’яких транспортних засобів, і це впливає на постачання, медичне забезпечення та операції ССО, крім того, постачання безпілотників на передову все ще сильно залежить від волонтерів, технічні аспекти та ділові відносини для майбутньої РЕБ та війни з безпілотниками, схоже, взагалі не усвідомлюються Міністерством оборони чи Генеральним штабом (скажіть мені, якщо я помиляюся), міжнародні тренування, колективні тренування, медична підготовка, управління та командування розбитими ТЦК і так далі, і так далі, і так далі, і так далі, і тому подібне. Багато з цих завдань належать до компетенції МО, але вони потребують чітких вказівок від Головнокомандувача, щоб переконатися, що завдання є узгодженими, а головні пріоритети бюджету стоять на першому місці.

Ніхто не каже, що Верховний Головнокомандувач має сам виправляти ці речі, він не може, але він має нагляд і владу, щоб спрямувати систему на зміну ситуації. Але для цього йому потрібен постійний стратегічний фокус і чітке бачення майбутньої армії та війни. Він також повинен мати якісний час. Простіше кажучи, якщо наш нинішній начальник залишається твердо оперативним і зосередженим на бойових діях і вважає, що він є найкращою людиною для цього (а це, швидше за все, так), то він повинен піти у відставку і взяти на себе роль Об’єднаного командувача (директора) або, можливо, командувача лише Курської битви або битви на східному напрямку. Після цього Президент повинен обрати іншого офіцера на посаду Головнокомандувача (продюсера), який буде керувати змінами в напрямку кращої системи, де військовий професіоналізм, інтелект, моральна мужність і жорстока чесність важать більше, ніж рабська лояльність у радянському стилі. Або ж наш головнокомандувач повинен почати довіряти іншим і делегувати їм повноваження вести битви під його керівництвом, але не втручаючись. Якщо цього не буде зроблено, ми продовжимо кульгати, намагаючись грати Моцарта і Баха з оркестром, який має половину струнної секції і непідготовлених духовиків. Замість красивої музики ми й надалі матимемо какофонію звуків. Структура управління ЗСУ має бути виправлена, якщо ми хочемо перемогти у війні.

Глен Грант, військовий експерт

Переклад: Цензор НЕТ