Фактор Трампа: які «сюрпризи» чекати від Дональда у 2025 році для України та світу.

Розв'язана путінською Росією повномасштабна війна проти України та близькосхідна криза вивели в 2024 році конфронтацію на новий рівень і змусили моделювати алармістські сценарії великої війни, яку окремі експерти та політики називали третьою світовою. Безумовно, невизначеність посилювали американські вибори – одні з найнепередбачуваніших у новітній історії Сполучених Штатів. Президентська гонка в США у 2024 році, нагадаємо, складалася досить драматично. Спочатку в фінальному поєдинку за Білий дім повинні були зійтися колишній та діючий президенти – республіканець Дональд Трамп і демократ Джо Байден.

Проте у 81-річного на той момент пана Байдена кампанія не склалася, і на єдиних дебатах між цими кандидатами 27 червня демократ зазнав провалу, не впоравшись зі стресом. Ситуація для нього стала зовсім катастрофічною, коли 13 липня в місті Батлер у штаті Пенсильванія на Трампа було скоєно замах. Кадри закровавленого екс-президента, що піднімає стиснуту в кулаці руку і кричить: «Боротися!», облетіли весь світ. Після цього більшість експертів зробили висновок: стрілок, націлений на Дональда Трампа, буквально поховав останні шанси Джо Байдена переобратися на другий термін. В результаті через тиждень пан Байден вийшов з гонки, а кандидатом у президенти від демократів стала віце-президент Камала Харріс. Ворвавшись у кампанію, демократка почала стрімко набирати популярність, а від колишньої переваги Трампа не залишилося й сліду. Проіграв республіканець і єдині дебати з пані Харріс, які відбулися 10 вересня.

Проте ближче до 5 листопада – дня виборів – імпульс, який Камала Харріс отримала від раптової появи в гонці, вичерпався, а до фінальної битви кандидати, за оцінкою соціологів, підійшли з рівними шансами на перемогу. Однак, як показали результати голосування, експерти переоцінили популярність Камали Харріс, яка програла супернику сім з семи коливних штатів. В підсумку Дональд Трамп здобув впевнену перемогу – і через чотири роки повертається в Овальний кабінет, знову обіцяючи «зробити Америку великою».

Американські вибори-2024 поставили всі держави світу – як партнерів і союзників США, так і їх опонентів, перед однаковим питанням: які наслідки матиме прихід нової адміністрації в Білий дім для тих чи інших країн і міжнародних організацій.

Не чекаючи своєї інавгурації, яка відбудеться 20 січня 2025 року, Трамп розгорнув ту ще міжнародну активність, яка, серед іншого, стосується територіальних претензій до інших країн – Панамі, Канаді та Данії. Нагадаємо, що деякий час тому головний республіканець почав вимагати у Панами повернути канал між Атлантичним і Тихим океанами, пропонувати Канаді увійти до складу США, а Данії - продати американцям острів Гренландія. Це вже, що цілком закономірно, викликало негативну реакцію всіх трьох держав, а Данія заявила, що збільшить витрати на оборону свого острова.

Між тим старий-новий лідер США продовжує нарощувати свою риторику. У четвер, 26 грудня, він написав у соцмережах спеціальний пост, який присвятив своїм територіальним претензіям. Зокрема, Трамп, побажавши щасливого Різдва, «чудовим солдатам Китаю, які з любов'ю, але незаконно експлуатують Панамський канал», нагадав, що США вклали в нього мільярди доларів. Окрім цього, пан Трамп привітав з Різдвом «губернатора Канади» Джастина Трюдо, «податки в якій занадто високі, але, якби Канада стала нашим 51-м штатом, їх податки були б знижені більш ніж на 60%». Попутно без п'яти хвилин американський президент додав, що Канада була б захищенішою в складі США. «Те ж саме стосується і народу Гренландії, який необхідний Сполученим Штатам з метою національної безпеки і який хоче, щоб США були там, і ми будемо там!», - підсумував Дональд Трамп.

Територіальні замашки майбутнього господаря Овального кабінету спочатку сприймалися як епатажний тролінг, однак в останні дні впливові західні медіа оцінюють ситуацію в більш ніж реалістичному фокусі. Наприклад, New York Times нещодавно написала таке: «Заяви обраного президента – і приховані за ними загрози – стали ще одним нагадуванням, що його версія «Америка, перш за все» - це не ізоляціоністське кредо. Його агресивна інтерпретація цієї фрази нагадує експансіонізм або колоніалізм президента Теодора Рузвельта, який закріпив контроль над Філіппінами після іспано-американської війни. Вона відображає інстинкти забудовника, який раптово отримав у розпорядження потужність найбільшої в світі армії, щоб підкріпити свою стратегію ведення переговорів. Трамп не раз давав зрозуміти, що не завжди вважає кордони інших країн священними. Коли Росія почала конфлікт в Україні, його першою реакцією було не засудження вражаючого захоплення земель, а зауваження, що цей крок президента Володимира Путіна був «геніальним».

Навіть зараз, коли Трамп прагне укласти угоду про припинення військового конфлікту, він жодного разу не сказав, що кордони України повинні бути відновлені, що є ключовою вимогою США і НАТО. Він лише пообіцяв «угоду» про припинення бойових дій.

Для нашої з вами країни ця тенденція дійсно тривожна, оскільки незмінним фундаментом української позиції у війні з путінською Росією є принцип нерушимості кордонів, територіальної цілісності та суверенітету. Очевидно, що якщо США в особі Трампа почнуть порушувати ці принципи, зробивши постійні інтервенції та анексії територій не кримінальним виключенням, а буденним правилом, то повномасштабне вторгнення РФ в Україну перетвориться на один з «звичайних епізодів». Більше того, це дозволить країні-агресору, розправивши плечі, заявляти, мовляв, якщо США, керуючись власним розумінням своїх національних інтересів, хочуть захопити Канаду чи Гренландію, то чому це не може робити Москва, анексуючи АРК, Донбас та окремі регіони України? Загалом, заданий Трампом «територіальний» тренд для нас виглядає вельми і вельми небезпечним.

«Обрання Дональда Трампа – це перехід до бінарної політичної системи. Тобто або одиниця, або нуль, без аналогових нюансів. А