Недолік «крепості»: які наслідки для України матиме втрата Угледара.

Президент Володимир Зеленський 3 жовтня заявив, що українські військові «абсолютно правильно» вчинили, відступивши з Угледара. За словами верховного головнокомандувача, це пов'язано з тим, що країна-агресор фактично зруйнувала українські оборонні позиції в місті. «Коли Росія руйнує позиції наших бійців, їм потрібно зберегти своє життя, адже вони набагато важливіші, ніж будь-які забудови. Тому що це наші люди, це громадяни України, і тому дуже правильно, що вони відходять і можуть зберегти себе заради держави та своєї героїчної служби», - акцентував нинішній господар Банкової. Для того, щоб зупинити росармію, Україні потрібно західне далекобійне озброєння та дозвіл застосовувати його по території РФ, підсумував глава держави. У які-небудь деталі щодо відступу ЗСУ діючий гарант української Конституції вдаватися не став.

Тим часом прокремлівські військові блогери активно публікували відео, на яких видно рашистів з триколорами на дахах різних будинків в Угледарі. Українське командування незабаром підтвердило, що вивело гарнізон ЗСУ з Угледара, щоб він не потрапив в оточення. «Вищим командуванням надано дозвіл на здійснення маневру щодо виводу підрозділів з Угледара з метою збереження особового складу та бойової техніки, зайняття позицій для ведення подальших дій», - підкреслюється в заяві групи (ОСУВ) «Хортиця». Окремо зазначається, що російські війська понесли «численні втрати» під час боїв за місто, але змогли «направити резерви для проведення флангових ударів, які виснажили оборону підрозділів Збройних сил України». Виникла загроза оточення міста, аргументували в ОСУВ.

Варто зазначити, що з початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року рашисти здійснювали численні атаки, щоб захопити Угледар, але до цього часу всі ці спроби з тріском провалилися. Увесь час, до нинішнього відступу, місто утримувала в основному 72-а окрема механізована бригада ЗСУ.

У цьому році військове керівництво країни-агресора частково змінило тактику, в результаті чого ворожі підрозділи почали поступово обходити Угледар з флангів, а не штурмувати, йдучи напролом. Під кінець літа суттєво посилився тиск на східному фланзі, де путінські «визволителі» змогли захопити село Водяне та перерізати дорогу Угледар-Константинівка. Важливо підкреслити, що в даному районі розташовані два вкрай важливі для української оборони об'єкти: споруди шахт «Південно-Донбаська-1» та «Південно-Донбаська-3». Обидва об'єкти відігравали роль опорних пунктів ЗСУ, і обидва зараз фактично знищені через здійснені в середині вересня повітряні та артилерійські атаки ворога. Тим часом критична ситуація на підступах до Угледара сталася через провал оборони на іншому – західному фланзі. На початку вересня рашисти окупували село Пречистовка, а згодом змогли форсувати річку Кашлагач на півночі і почали обходити Угледар із західної сторони. Наприкінці вересня саме з західного флангу ворог зміг просунутися впритул до останньої траси з Угледара – села Богоявленка – та взяти її під вогневий контроль. Таким чином, сили ЗСУ опинилися в напівоточенні.

Важливо підкреслити, що буквально за 18 км на схід від Угледара проходять залізничні шляхи, по яких росіяни можуть перекидати війська та техніку по лінії Донецьк-Волноваха і далі на південь. Контроль ЗСУ над Угледаром позбавляв країну-агресора можливості користуватися залізницею в цьому районі.

Однак в результаті Москва вирішила побудувати нову залізничну гілку через Донецьку область в окупований Крим, але південніше лінії зіткнення, щоб убезпечити її від обстрілів. Таким чином, нагальна потреба взяти під контроль цей район для командування ЗС РФ у цьому контексті відпала. Окрім цього, сам Угледар вже деякий час був відрізаний від логістичних шляхів постачання ЗСУ. Саме на цьому акцентують аналітики американського «Інституту вивчення війни» (ISW). «Захоплення Угледара Росією навряд чи кардинально змінить хід наступальних операцій на заході Донецької області, в основному тому, що Угледар не є особливо важливим логістичним вузлом і тому, що російські війська контролювали більшість основних доріг, що ведуть до Угледара ще до 1 жовтня», - зазначається в тематичному звіті ISW.

Картини в більш похмурих тонах малює відомий журналіст Юрій Бутусов: «Втрата Угледара – поразка, яка матиме тяжкі стратегічні наслідки, оскільки втрачений важливий укріплений район з великою кількістю обладнаних позицій і мінних полів». Однією з ключових причин втрати Угледара Бутусов називає відсутність якісної другої лінії оборони, «яка дозволила б зупинити ворога в районі шахт на північ від Угледара на заздалегідь обладнаних позиціях, прикритих мінними полями».

У свою чергу, екс-нардеп, а нині військовослужбовець ЗСУ Ігор Луценко, коментуючи ситуацію навколо Угледара, робить наступний акцент: «72-а бригада виходила з Угледара важко, кровопролитно. Багато техніки згоріло. Крім того, кілька днів агонії обложеного міста виснажили захисників, і не всім вистачило сил вийти. На деяких позиціях залишалися смертники, щоб прикрити інші виходи. За дивним законом життя, в ці дні, коли моя рідна бригада виривалася з м'ясом з Угледара, люди по країні сиділи в кафе і кінотеатрах, на пішохідних зонах перехожі підтанцьовували під музику вуличних музикантів (1 жовтня відзначається День захисника – ред.). Звучали і щирі, і ритуальні привітання захисникам – а ті в цей час вмирали, залишені, як потім скажуть, на поталу долі. І я не знаю, як зв'язати ці два світи, кожен з яких неустанно йде своїм шляхом».

«Поки ми там були, ми переродилися. Ми були народжені тут, у Києві – а стали народжені в полях і підвалах Угледара. Тепер ті порожнечі, пронизані залізом, - наша батьківщина, а на столичних вулицях ми – приїжджі і чужі. Якісь незнайомі нам люди виросли за ці три роки, заповнили собою тротуари і метро, ​​на їхніх