Відчай чи сила: що свідчить про тактику НАТО в Києві.

На порядку денному засідання міністрів закордонних справ країн НАТО стояло безліч питань, проте ключовим, як і на всіх подібних зустрічах з моменту початку в лютому 2022 року пресловутої путінської «спеціальної операції», залишалося українське. Правда, цього разу переговори топ-дипломатів Альянсу проходили на фоні майбутньої зміни голови Білого дому та активної підготовки команди новообраного президента США Дональда Трампа до рішучих дій, які здатні поставити крапку в російсько-українській війні.

Тим часом на сьогоднішній день до кінця не ясно, які саме «мирні» пропозиції без п’яти хвилин господар Овального кабінету має намір висунути Києву та Москві. Однак усі сценарії, що розглядаються в оточенні 78-річного головного республіканця, включаючи план майбутнього спецпосланника по Україні Кіта Келлога, так чи інакше передбачають поступки від обох сторін. Зокрема, від Києва Дональд Трамп майже напевно вимагатиме відмови від цілі повернути контроль над кордонами 1991 року військовим шляхом. На цьому фоні президент Зеленський останнім часом помітно пом’якшив свою риторику, допускаючи в тому чи іншому вигляді можливість виключно тимчасових територіальних поступок. Однак в обмін на це на Банковій хочуть отримати гарантії безпеки з боку союзників. І якраз напередодні зустрічі в Брюсселі вітчизняний МЗС опублікував заяву, що «єдиною реальною гарантією безпеки» може вважатися «тільки повноправне членство в НАТО». Таким чином, у відомстві Сибіги дали зрозуміти, що лише в такому випадку готові погодитися з можливими вимогами пана Трампа. При цьому альтернативні формати гарантій безпеки Україну не влаштують, акцентували в МЗС.

Уже безпосередньо на зустрічі в Брюсселі, 3 грудня, міністр закордонних справ Андрій Сибіга намагався face to face донести до союзників, що Україна «не прийме» жодних гарантій безпеки, окрім членства в НАТО. Більше того, головний дипломат нашої з вами країни мав намір буквально вимагати від колег уже зараз прийти до консенсусу і видати Києву запрошення в Альянс – поки в Білий дім не повернувся Дональд Трамп, призначенці якого допускають зобов’язання про відмову прийняти Україну в НАТО найближчі 10-20 років.

Однак ще перед «стрілкою» в Брюсселі агентство Reuters повідомило, що шансів на те, що міністри закордонних справ 32 країн погодяться рекомендувати своїм лідерам вже зараз запросити Україну в НАТО, м’яко кажучи, небагато. Як пояснив один неназваний високопосадовець, «на досягнення консенсусу піде тижні і місяці», а тому було б дивно очікувати подібного кроку від глав МЗС 3-4 грудня. За його словами, зараз партнери зосереджені на тому, як зміцнити позиції України перед можливими переговорами в 2025 році. «Найкращий спосіб це зробити – збільшити фінансування, обсяги озброєння та мобілізацію», - сказав анонімний чиновник.

У свою чергу, The Wall Street Journal повідомила, що в НАТО також тривають «бурхливі дискусії» про можливе припинення бойових дій у наступному році.

Так чи інакше, заяви генсека альянсу Марка Рютте, які прозвучали у вівторок у Брюсселі, фактично підтвердили слова анонімних джерел Reuters. Колишній прем'єр Нідерландів, нещодавно очоливший Північноатлантичний Альянс, заявив, що питання повноцінного членства України в НАТО сьогодні вторинне, хоча і запевнив, що Київ знаходиться «на незворотному шляху» і наближається до блоку «крок за кроком». За словами пана Рютте, на нинішніх переговорах у Брюсселі для союзників набагато важливіше зосередитися на нагальних потребах ЗСУ і «переконатися, що військова допомога надійде Україні». «Для них (українських властей - ред.) вкрай важливо, щоб, якщо вони одного разу вирішать вступити в переговори з росіянами, вони зробили це з позиції сили», - акцентував генсек НАТО.

При цьому Марк Рютте зазначив, що не вважає за необхідне саме зараз вести дискусії про «мирний процес», а натомість закликає нарощувати військову підтримку України. «Більше військової допомоги і менше дискусій про те, як може виглядати мирний процес», - сказав він, додавши, що координація збільшення постачання озброєнь Києву залишається для нього «пріоритетом номер один». У зв'язку з цим пан Рютте окремо подякував США, Німеччині, Швеції, Естонії, Литві та Норвегії за оголошення про постачання чергових пакетів військової допомоги воюючій з путінською Росією Україні.

До слова, на болотах також відреагували на вимогу України взяти її в НАТО. «Потенційно таке рішення для нас, звичайно, неприпустимо, оскільки воно є загрозливим для нас подією», - прокоментував вищезазначену заяву українського МЗС путінський спікер Пєсков. За його словами, повноправне членство України в Альянсі «абсолютно контрастує з тезою про неподільність безпеки», а тому Москва не могла б погодитися на реалізацію такого сценарію. Яке взагалі інша країна, а, тим більше, агресор, має право диктувати сусідній державі її зовнішньополітичний курс – питання риторичне.

Втім, у вітчизняних експертів вже цілком конкретні питання, а точніше, закиди є і до українських влади. Зокрема, політолог Олександр Кочетков зазначає наступне: «Читаю наші плани або перемоги, або миру, жоден з яких не підлягає виконанню, оскільки вони спрямовані назовні, до партнерів, а не до України. Слухаю, як наш Верховний Головнокомандувач сміливо посилає ворога на прес-конференції замість того, щоб тихо підготувати і завдати йому відчутного удару. А тут ще фактичний ультиматум партнерам – «Не погодимося на жодні гарантії безпеки, окрім членства в НАТО!». Наче нам його, це членство, хтось пропонує. Це все від безсилля і відсутності перспективних ідей. Це реакція особи, яка загнана в глухий кут і ще до того ж вкрай втомлена. Це криза жанру, як кажуть у шоу-бізнесі. Наша влада втратила адекватність ситуації, яку мала на початку повномасштабного вторгнення. Саме тому нашому президенту тоді аплодували парламенти світу. А зараз змінилося майже все, окрім підходів українських властей, де піар переважає над ефективністю, а вимоги до партнерів – над власною відповідальністю».

З експертом можна частково погодитися, оскільки хаотичні, і часом взаємовиключні сигнали, що звучать з вуст українського