Зараз на Курщині ми зміцнюємо позиції для майбутніх переговорів, - Валентин Манько.

- Пане Валентине, мені відомо, що ви наразі перебуваєте в лікарні. Що трапилось?

- Що трапилось? (з удаваним подивом). Нічого, все буде добре, я це переживу.

- 30 вересня вам була присвоєна зірка Героя України. За які заслуги президент Володимир Зеленський нагородив вас цим почесним званням? Як відомо, ви брали участь у боях на різних напрямках.

- Так, я був на Курському, Вовчанському та Харківському напрямках. Це лише в останній час. Раніше я командував бригадою, штурмовими підрозділами спеціального призначення. Це були Ірпінь, Макарів, Запорізька область та Лисичанськ… Я воюю з перервами з 2014 року.

- Наскільки я знаю, останнім часом ви зосередились на Курському напрямку.

- Можу сказати, що наші перші батальйони піхоти зайшли на Курщину і просунулись на 10-20 кілометрів. Я командував штурмовими підрозділами на Курському напрямку.

- Яка ситуація зараз на Курщині?

- На Курщині ми стійко тримаємось і всіма силами ефективно знищуємо окупантів.

Зараз противник змінив свою тактику. Раніше вони намагалися рухатись на машинах, використовуючи бронегрупи. Росіяни заїжджали до нас по 3, 4, 10 машин і намагалися штурмувати наші позиції. Це відбувалося декілька разів на день. Атаки не припинялись. Ми їх знищували, а через годину знову бачили, що їдуть.

Але так не могло тривати вічно. Таким чином, ми максимально вибили їх техніку. Як і на Донецькому напрямку, там вони вже давно воюють пішки.

Тепер вони остаточно перейшли на тактику "м'ясних" атак. Спочатку орки йшли до нас малими групами на бронетехніці. Зараз кількість бронегруп зменшилась, але кількість піхоти зросла за рахунок військовослужбовців з Північної Кореї. Проте в них немає злагодженості, і вони не мають бойового досвіду. Їх навчали вести війну "совкового" зразка, тому нам їх легше знищувати.

- Останнім часом ЗСУ стикаються зі скандалами, як, наприклад, у 211-й понтонно-мостовій бригаді, де відбуваються відверті знущання над бійцями. Раніше був вкид щодо бригади "Азов". Також слід згадати інтерв'ю з Маркусом. Це випадковість – чи дійсно у нас в ЗСУ жахіття, чи це спроба дискредитації ЗСУ? Якщо так, то чому?

- Це точно не випадковість. Головнокомандувач тримає руку на пульсі і намагається дізнатися про такі історії першим. Якщо доходить інформація, то все присікається на корені.

- Тобто це спроба дискредитації ЗСУ?

- Так, я впевнений, що це дійсно спроба дискредитації. Дехто зараз грається в політику. Хтось хоче замінити або усунути головнокомандувача.

І незважаючи на це, я не бачу, хто може зайняти його місце. Командувати певними родами військ – це одне, а глобально командувати всіма Збройними силами України – зовсім інше. На жаль, у нас немає фахівців, які могли б прийти і одразу обійняти цю посаду.

Що таке заміна головнокомандувача? Військо опиняється в невизначеності.

Тим більше, що зміни вже відбуваються. Змінили командувача Сухопутних військ. Це позитивно вплине на ситуацію, бо є молоді кадри, як Михайло Драпатий. Він на своєму місці, і разом з ним ми можемо змінити багато чого в лавах ЗСУ.

- Отже, зараз різкі кадрові зміни не на часі?

- Зараз, здається, відбувається найінтенсивніший етап війни. Росіянам потрібно до початку перемовин спробувати якомога більше відібрати територій, а нам – якомога більше утримати та повернути наші землі, або десь з їхньої території щось відібрати.

В цей час змінювати щось – це означає дестабілізувати ЗСУ. І уявіть, противник це розуміє. Це буде найбільша диверсія, настане катастрофа. Тому я вважаю, що такого не станеться.

- Як ви ставитесь до впровадження корпусно-дивізійної системи в ЗСУ? Чи можливо запровадити таку реформу в армії під час війни?

- На сьогоднішній день я не бачу можливості. Уявіть собі, який це рівень злагодженості. У нас є взводно-тактичні, ротно-тактичні, батальйонно-тактичні, бригадно-тактичні навчання. І пропонується вивести це на рівень дивізії.

Дивізія повинна бути як один кулак. На жаль, інтенсивність війни сьогодні не дозволяє нам провести підготовку дивізій.

- До речі, про підготовку. Наскільки мені відомо, у вас є свій навчальний центр...

- Так, я готую штурмові підрозділи. І зараз ми отримали можливість покращити підготовку. Тож, повертаючись до теми створення дивізійної системи, мушу сказати, що інтенсивність війни просто не дозволяє це зробити. Хоча, звичайно, я був би за.

- Розкажіть трошки про ваш навчальний центр.

Я його створював сам. Моя родина займається сільським господарством і вклала великі гроші в центр. Тож ми підготували вже не один батальйон і не одну бригаду. Загалом, у мене тренуються найкращі підрозділи.

- Зараз лунає дуже багато розмов про майбутній мир, про перемовини як в Україні, так і за її межами. Проте абсолютно не зрозуміло, на яких умовах це має відбуватись. Наскільки реальними є ці розмови? Як ви вважаєте?

- Наша задача – воювати. Я майже без сну, без ротації вже 10 місяців безвилазно знаходжусь на фронті. Ми бачимо за інтенсивністю війни, що вона поступово веде до перемовин, адже, як я вже казав, тиск зростає.

Але ці перемовини - це справа політиків. Ми працюємо на своєму фронті, а вони - на своєму. Ми дуже сподіваємось, що операція на Курщині та наші дії, хоч і дорогою ціною, допомагають політикам вести перемовини і посилюють їхні позиції в цьому процесі.

Ми своїми контрштурмовими діями, де противник намагається атакувати, успішно проводимо свої операції. На різних напрямках зупиняємо ворога. Але це війна... іноді противник проводить свої опера