Війна з Росією завершиться з економічних причин, - заявив провідний аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус.

Про перший рік в історії незалежності України, який пройшов під «аккомпанемент» повномасштабної жорстокої війни, розв'язаною путінською Росією, Lenta.UA говорила з доктором філософських наук, директором Інституту соціології НАН України Євгеном Головахою. Взлети та падіння нашої держави 2023 року ми детально аналізували з відомим політологом, керівником соціологічної служби «Український барометр» Віктором Небоженком. Наразі ж ми спілкуємось з провідним аналітиком Національного інституту стратегічних досліджень Іваном Усом.

– Чималий ажіотаж викликав «прогноз» Дмитра Гордона щодо закінчення так званої гарячої фази війни 30 грудня 2024 року. Як ви вважаєте, чим зумовлена така емоційно жвава реакція суспільства?

– Реакція, треба відзначити, вийшла далеко за межі соцмереж – навіть путінський спікер Пєсков був змушений коментувати, а точніше, спростовувати чутки, які запустив Гордон. Що стосується реакції суспільства, то вона пояснюється, по-перше, наявністю відповідного запиту на мир, по-друге – новорічний період спонукає людей вірити в чудеса. Плюс до цього є очікування нової епохи – епохи Трампа, теж обіцяного швидко завершити війну. Тому, на жаль, критичне мислення далеко не у всіх присутнє. Знаєте, була така історія, коли в 2009 році був «свиний грип», і тоді заступник директора Інституту міжнародної безпеки Гуцал сказав наступне: «Я – доктор економічних наук і купив собі два мішки гречки, бо всі навколо говорили, що буде криза і потрібно мати запас. І я, розуміючи, що ніякої кризи не буде, купив два гнилих мішка…». Таким чином, як бачимо, навіть досвідчені професіонали, які мають розуміння процесів, іноді вчиняють, скажімо так, дивні вчинки. Єдине виправдання тих, хто щось очікував від «прогнозу Гордона», на мій погляд, – це розуміння того, що буде несподівана кінцівка. Тому люди й думали: а чому це повинно статися колись, а не зараз?

– А якщо керуватися прагматичними прогнозами, яку картину ви бачите?

- Коли я аналізую російську економіку, я розумію, що там, незважаючи на те, що місцева влада постійно «надуває щоки», не такий уже великий запас міцності. Нещодавно, до речі, знову обвалився рубль. Тобто, коли був стрибок до 114, вони змогли повернути його на рівень нижче і говорили, мовляв, відбилися. Але пройшов місяць, і сьогодні ми знову бачимо курс 108. Тобто, проблеми в російській економіці є, і в другій половині 2025 року вони набудуть дуже глибокого характеру. І якщо в України є фінансова підтримка у вигляді США, Японії, Великобританії, ЄС, Світового банку, МВФ тощо, то в РФ немає жодного з перерахованих суб'єктів. В Росії є Північна Корея, яка дасть військових, але не гроші, Іран, що постачає дрони, але не кошти, і країна, яка могла б дати гроші – це Китай. Але у КНР є своє бачення, яке базується на тому, що частка товарообігу з РФ становить 4%, тоді як частка США+ЄС – 24%. Тобто Китаю вигідніше бути з Європейським Союзом та Сполученими Штатами. Крім того, КНР потрібні інвестиції та технології, а РФ не здатна надати ні перше, ні друге. До слова, Центральний банк РФ у своєму дослідженні ще півроку тому написав, що не виключає обнулення Фонду національного благополуччя Росії в 2025 році. Чого ми їм і бажаємо.

– Якщо відкинути фактор ймовірного економічного виснаження РФ, як ви вважаєте, чи є шанси прорасти миротворчим паросткам, наприклад, того ж Трампа?

- Важко сказати, оскільки, на мою думку, ця війна закінчиться з економічних причин. Чому? Тому що, якщо говорити в військовому плані, то тут два варіанти: або Росія доходить до Києва і захоплює всю Україну, або Україна доходить до Москви і захоплює великі території. Я не вірю ані в перше, ані в друге. Разом з тим, віра в те, що може бути і військове рішення, підкріплюється новими і новими пакетами допомоги Україні з боку союзників. Крім того, є надії на резерви, які стабільно не залучалися і можуть зараз з'явитися і повторити те, що було на Харківщині в 2022 році, коли один добре розрахований удар приніс великий результат. Вряд чи таке вдасться повторити точно, але віра присутня, хоча більше 3% за реалістичністю військового варіанту рішення я б не давав.

- Джо Байден фактично під ялинку в понеділок, 30 грудня, оголосив, що США нададуть пакети безпекової допомоги Україні на майже $2,5 млрд. Як ви вважаєте, чому протягом років повномасштабної війни Вашингтон, як кажуть, чайними ложечками надавав підтримку, постійно повторюючи мантру про ескалацію?

- Байден хоче зробити щось таке, щоб потім не говорили, що він недостатньо зробив для перемоги України. Крім того, (а я не виключаю такого сценарію), при Трампі допомога може бути більшою, і Байден на цьому фоні побоюється критики, що він, мовляв, нічого не робив. І тому Байдену необхідно в період до 20 січня – дня інаугурації Трампа наздоганяти і виділяти допомогу Україні, тому що, як говорили в одному відомому радянському фільмі: «Запам'ятається остання фраза». Так і тут: запам'ятається, що, мовляв, Байден на прощання дуже багато зробив для України, а питання, чому він цього не робив всі попередні роки – забудеться.

- Президент Зеленський, заявивши, що жодна країна чи лідер у світі не мають права вести переговори з Росією від імені України, особливо акцентував, що будь-який діалог з Кремлем можливий лише за наявності погодженого з Києвом плану дій. Яка з держав-союзників у 2025 році може зіграти певну роль?

– У 2025 році я очікую більш активної позиції двох найбільших країн за чисельністю населення – Китаю та Індії. Зараз багато, з прицілом на наступний рік, звертають увагу на угоду Індії та РФ про постачання нафти. Але в мене є питання, чи здатна Росія дійсно забезпечити практичну реалізацію цієї угоди? Йдеться на секунду про півмільйона барелів на день танкерами, далеко не всі з яких, м'яко кажучи, відповідають технічним можливостям. І тут, мені здається,